•   соціально-економічними та виробничо-технічними умовами, за яких відбувається максимально ефективне використання здібностей працівника до даного виду праці;

•   динамічним узгодженням потреб працівника та роботодавця, яке відбувається не на шкоду організму й інтересам працівника, організаційним цілям;

•   мінімізацією сукупних витрат протягом періоду трудової активності працівника.

1.2 Класифікація конкурентоспроможності персоналу

Конкурентоспроможність на ринку праці – поняття відносне, чітко прив'язане до конкретного ринку або до конкретної групи роботодавців.

Ринок праці неоднорідний і може бути структурований на сегменти, які розрізняються ступенем ринкової потреби у функціональній якості праці. Регіональний ринок праці включає внутрішні ринки праці, які об'єднують осіб зі стійкою зайнятістю в одного роботодавця. Крім того, в структурі регіонального ринку праці можна виділити такі підсистеми, як:

- особи зі стійкою зайнятістю у низки роботодавців, тобто об'єднання висококваліфікованих фахівців, зайнятих на великій кількості підприємств регіону, які залучаються для виконання робіт незначної тривалості (професійні ринки праці). Інфраструктура професійного ринку праці охоплює інноваційні центри, технопарки, наукові та навчальні заклади, інформаційні структури;

- особи з нестійкою зайнятістю, тобто найбільш мобільна частина ринку праці (вільний ринок праці);