РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПЕРСОНАЛУ
1.1 Поняття конкурентоспроможності персоналу
В умовах прискорення бізнес-процесів та посилення конкуренції, одним з головних ресурсів забезпечення стратегічної конкурентоспроможності організації являється високий рівень конкурентоспроможності персоналу.
Зміст категорії конкуренції на ринку праці слід розглядати як системну тріаду:
1) боротьба за обмежений обсяг платоспроможного попиту покупців робочої сили, яка ведеться носіями робочої сили (особами, які шукають роботу) на певних (доступних) сегментах ринку праці;
2) суперництво між роботодавцями за відбір на ринку праці найдосвідченіших працівників необхідних професій з певним рівнем кваліфікації за прийнятною ціною;
3) суперництво між найманими працівниками (або особами, які шукають роботу) за одержання такого місця роботи, яке дає змогу на вигідних умовах продажу своєї робочої сили реалізувати свої знання, професійні навички, досвід [11, 5].
Поняття конкурентоспроможності персоналу підприємства виникло зовсім не випадково. І.І. Цвєткова наводить такі основні передумови виникнення поняття конкурентоспроможності персоналу підприємства:
- дуалістичність персоналу як суб’єкта та об’єкта управління
- унікальність складу персоналу для кожного підприємства
- визнання інтелектуального капіталу підприємства як джерела його конкурентоспроможності
- наявність причинно-наслідкових зв’язків у системі підприємства