ВСТУП
Зміни, що відбуваються осмтанніми роками на національному ринку праці, диктують нові вимоги до трудового потенціалу. Сьогодні висококваліфіковані працівники стають основним фактором соціально-економічного розвитку. Тому відбувається жорстка конкуренція серед кандидатів на посади, де пропонують вигідні умови праці.
Таким чином, на нинішньому етапі розвитку України важливого значення набула проблема підвищення конкурентноспроможності персоналу. Новостворені форми господарської діяльності і власності надають широкі можливості для формування і практичного використання різних мотивів і стимулів з метою підвищення продуктивності парці робітників, їх конкурентноспроможності.
Слід зауважити, що на даному етапі головними причинами гальмування економічного розвитку країни є політична нестабільність, злочинність, корупція, неефективна система мотивації праці, а також значні недоліки управління. Саме ці явища, і, зокрема, особливо низька конкурентоспроможність праці робітників, яка є наслідком дії неефективної системи мотивації праці, і створення сприятливих умов для розвитку виробництва в Україні, приваблюють до себе багатьох дослідників.
Питанням конкурентоспроможності персоналу приділяють увагу як вітчизняні, так і іноземні автори. Серед них Сотникова С.І., Артюшина О.Л., Грішнова О.А., Семикіна М.В, Кваша О.С., Нижник В.М., Смірнов О.О., та ін. Однак, дана сфера залишається однією з найбільш суперечливих і складних для дослідження. В багатьох працях відсутній комплексний аналіз поняття конкурентоспроможності персоналу, немає
Наразі особливо актуальними є питання розробки науково обґрунтованого ефективного механізму підвищення конкурентоспроможності персоналу, який би зміг за допомогою дійових важелів і стимулів підвищити зацікавленість працівників продуктивно і якісно працювати, розвинути їх конкурентоспроможність, забезпечити якісне оновлення трудового менталітету. Головним елементом такого мотиваційного механізму є оцінка праці, у відповідності з якою організовується система стимулювання.