Еластичність попиту залежно від рівня доходів споживачів визначають за формулою:
,
де ∆Х та Х — відповідно відносна зміна та початкове значення обсягів продажу;
∆С та С — відповідно відносна зміна та початкове значення доходів споживачів.
Якщо 
— попит нееластичний, тобто зменшується за збільшення доходів (товари низької якості). За 
попит буде еластичним, тобто таким, що збільшується у разі зростання доходів (товари високої якості).
Основними чинниками, які визначають цінову еластичність попиту, є:
— замінність товарів: що більше замінників товару, то еластичнішим є попит на нього;
— питома вага товару в доході споживачів: що важливішим є місце продукту в бюджеті споживачів, то вища еластичність попиту на нього;
— належність товару до предметів розкошів чи першої необхідності: що ближчий товар до життєво необхідних, то менш еластичним є попит на нього;
— фактор часу: еластичність попиту на продукт прямо залежить від проміжку часу, необхідного для прийняття рішення, оскільки зі зміною ціни змінюються звички і смаки споживачів.
Пропонування — це кількість товару, яку виробники готові і згодні виготовити і запропонувати за дану ціну, на даному ринку протягом конкретного часу. Закон пропонування стверджує, що виробники вважатимуть доцільним спрямувати більшу кількість ресурсів на виробництво даного товару за відносно більш високого рівня ціни на нього. Зміна обсягів пропонування може статися внаслідок зміни умов виробництва і поставок товарів на ринок, а саме:
— зміни цін елементів виробництва (заробітна плата персоналу, вартість засобів виробництва): що вищі такі ціни, то менше пропонування, бо вони безпосередньо впливають на собівартість;
— кількість підприємств: що їх більше, то більші обсяги пропонування;
— рівень розвитку технології: що вона досконаліша, то більше пропонування;
— ціна товару: що вона вища, то більше пропонування.