відстань між сусідніми кодовими комбінаціями такого коду дорівнює одиниці.
До особливостей рефлексних кодів відноситься також те, що зміна елементів у кожному розряді при переході від комбінації до комбінації відбувається у два рази рідше ніж у простому коді, що значно спрощує побудову кодера. Крім того, при визначенні суми за модулем 2 двох сусідніх комбінацій рефлексного коду кількість одиниць дорівнюватиме кількості розрядів мінус 3, тобто одиниці, що звичайно використовується для перевірки правильності прийнятої комбінації.
Свою назву рефлексні коди одержали через наявність осей симетрії, відносно яких виразно вбачається ідентичність елементів у деяких розрядах. Вісь симетрії, яка розміщується в n-розрядному рефлексному коді між комбінаціями, що відповідають рівням ( 2n - 1 – 1 ) та 2n - 1, називається головною віссю симетрії. Відносно неї має місце ідентичність елементів в ( n – 1 ) розрядах симетричних кодових комбінацій. Можна одержати велику кількість двійкових рефлексних кодів, але найбільше поширення з них одержав код Грея (табл. 5.4), який на відмінність від інших, має більш прості методи і схеми перетворення його у двійковий простий код.
Перетворення двійкового простого коду у рефлексний код Грея виконується за алгоритмом
yi = xi Å xi+1 ,
де yi – значення i - го розряду коду Грея; xi , x i + 1 – відповідні значення розрядів двійкового числа ( і = 1, 2, . . . , n , починаючи зліва ).
Таким чином, для одержання комбінації коду Грея достатньо зсунути комбінацію двійкового простого коду на один розряд вправо, порозрядно додати її до первинної кодової комбінації за модулем 2 ( без переносів між розрядами ) і відкинути молодший розряд одержаної суми.