всіх повідомлень, застосовуються  декілька  кодів різної довжини з відповідною спроможністю виявляти та виправляти помилки. Це дає змогу зменшити середню довжину кодових комбінацій  n_сер, якими кодуються окремі знаки повідомлень різної категорії. Якщо позначити: N₁, N₂, N₃ – кількість знаків ( кодових комбінацій ) у повідомленнях, відповідно, першої, другої та третьої категорій; N  = N₁+N₂+N₃ – загальна кількість знаків ( кодових комбінацій ) у повідомленнях всіх категорій; n₁, n₂, n₃ – довжина кодових комбінацій, якими кодуються знаки повідомлень, відповідно, першої, другої та третьої категорій, тоді

Зонний спосіб стиснення застосовується при  передачі пові-домлень з обмеженим числом знаків у них, наприклад, телеграфних. Це дає змогу замість передачі  128 або 256  знаків довжиною у 1 байт обмежитися передачею  48...64  знаків довжиною  у  1/2  байта. Це стає можливим, якщо з 16 двійкових тетрад ( чотирибітових ком-бінацій ), наприклад, 12 виділити на передачу знаків повідомлень, а  решту  з  4 комбінацій  –  на позначення зон, в яких розташовані відпо-відні знаки. Як правило, у кодовому слові вторинного алфавіту перші 4 розряди будуть становити зону, а 4 інші – знак. Кількість комбінацій вторинного алфавіту у даному разі буде   N  =  4 ´12 = 48.

Для виконання зонного стиснення повідомлень потрібно знаки ( літери і цифри )  вторинного алфавіту розбити на зони, по 12 у кож-ній зоні. При цьому, якщо у тексті зустрічаються поряд знаки, які належать до однієї зони,  її номер вказується тільки перед першим знаком, а запис наступних знаків обмежується записом їх знаковою частиною.

Для того, щоб знаки, які мають однакові зони, утворювали більш довгі послідовності при створенні кодових слів, у вторинному алфавіті необхідно враховувати статистичні характеристики алфавіту,