4. КОДИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
4.1. Теоретичні положення
Кодування – це процес перетворення повідомлень в упорядковану послідовність символів (знаків, елементів) одного алфавіту.
Код – сукупність кодових комбінацій, побудованих за одним правилом і на основі одного алфавіту.
Кодова комбінація – це впорядкований набір символів (знаків, елементів) одного алфавіту.
Таким чином, кожному повідомленню однозначно відповідає визначена кодова комбінація.
Наведемо коротку класифікацію кодів.
За потужністюалфавіту ( кількістю q символів алфавіту ) коди розділяють на двійкові ( q = 2 ) та недвійкові ( q > 2 ). Останні називають ще багатопозиційними або багатоосновними.
За коректувальною здатністю коди розділяють на безнадмірні та надмірні.
До безнадмірних кодів належать так звані прості або первинні коди, які використовують для первинного кодування джерел повідомлень. Ці коди не дозволяють виявляти і виправляти помилки. Це пояснюється тим, що такі коди використовують всі можливі комбінації і будь-яка помилка призводить до появи дозволеної кодової комбінації.
До надмірних кодів належать коди, які дозволяють виявляти та/або виправляти помилки. У цих кодах використовується тільки визначена частина можливих комбінацій, що дозволяє при спотворенні елементів кодових комбінацій виявити або виправити їх. Кількість виявлених або виправлених помилок буде залежати від коректувальної здатності коду, тобто від його надмірності та особливостей побудови.