направленості, але у них враховуються різні умови ринку і тому їх можна вважати цінами можливої реалізації товару.

3. Ціни пропозицій трохи ближчі до реального рівня цін товару на ринку, ніж довідкові, ціни прейскурантів. Вони розраховуються, як правило, на основі витрат виробництва, в залежності від виду товару, велика близькість до цін реальних угод обумовлена тим, що ціни пропозицій орієнтовані на конкретні умови торгівлі.

4. Ціни торгів відображають фактори, які діють на усіх трьох стадіях ціноутворення. У зв’язку з цим вони максимально наближаються до реального рівня цін світової торгівлі. Відмінність цих цін від діючих ринкових цін обумовлені двома причинами: вони відносяться до раніш здійснених угод; вони відображають фактор індивідуалізації торгівлі, зокрема, специфічні відношення між продавцем та покупцем.

5. Ціни фактичних угод близькі до реального рівня ринкових цін, оскільки відображають умови здійснюваної торгівлі. Ці ціни відображають фактори, які діють на всіх стадіях встановлення ціни. На їх рівні позначаються вплив двох обставин – “старіння” та індивідуалізації.

6. Розрахункові ціни займають особливе положення серед видів ціни, які розглядаються. Їх специфіка пов’язана з методом їх отримання – віднесенні національною та міжнародною статистикою вартості товару до його кількості. Звідси випливає залежність точності цих цін від ступеня агрегування товарних позицій, усереднення умов торгівельних угод.

Підсумовуючи усе сказане, можна відмітити, що найбільш близькими до реального рівня світових цін є ціни фактичних угод і ціни торгів, найбільш віддаленими – довідкові ціни. Особливе становище займають розрахункові ціни, оскільки в одних випадках вони можуть відповідати реальному діючому рівню ринкових цін, в інших – суттєво відхилятись від нього.

Основні підходи в оцінці зовнішньоторговельних цін. Одним з важливих завдань, яке передує безпосередньому виходу на зовнішній ринок, є визначення зовнішньоторговельної ціни товару, який аналізується. Існує декілька підходів для встановлення зовнішньоторговельної ціни:

1)  на підставі витрат виробництва;

2)  за економічними результатами використання товару;

3)  на підставі середніх ринкових цін.

При встановленні цін на основі витрат виробництва експортна ціна на продукцію визначається як сума витрат плюс середній прибуток. До одержаної таким чином суми додаються різні надбавки та знижки, які зв’язані зі станом кон’юнктури та інших умов ринку, який аналізується. Такий спосіб встановлення цін використовують виробники, які мають монопольне становище на світовому ринку.

Встановлення цін за економічними результатами використання товару передбачає співставлення конкуруючих товарів шляхом порівняння періодів окупності або норми рентабельності, річних витрат з експлуатації на протязі усього передбачуваного терміну служби. Якщо виріб, який аналізується, не