резерви ECGD (британська установа державного страхування експорту) чи ESD/MІTІ (японська установа державного страхування експорту) недостатні для покриття страхових відшкодувань, вони можуть покрити нестачу за рахунок кредитів із бюджету. Система державного страхування експорту через такі установи застосовується також в Греції, Ірландії, Данії, Кіпрі.

Державне забезпечення страхування експортних ризиків базується головним чином, на недосконалості ринку. Оскільки приватні страховики не бажають надавати страхового покриття для найбільш ризикових експортних регіонів, ринок страхування експорту буде неповним без урядового втручання.

Державна політика страхування експортних ризиків дозволяє місцевим підприємствам експортувати у регіони з високим ризиком невиконання боргових зобов’язань для проникнення на ці ринки або закріплення вже раніше здобутих ринкових позицій.

Страховики України можуть надати досить великий обсяг покриття і тим самим скоротити потік грошових коштів, які направляються за кордон, тобто перестрахувати в іноземних перестраховиків тільки ті ризики, які перевищують можливості активних страховиків у цілому. Це дозволить задовольнити національні інтереси, сформувати резерви, інвестувати клієнтам ці резерви в національну економіку, гарантувати клієнтам якісну страхову послугу.

Комісія Європейської Економічної Спілки затвердила рекомендації з діяльності страхових посередників. Для деяких країн–членів ЄЕС це означає, що подібні вимоги повинні бути проведені через Національні парламенти цих держав, а саме:

1)  рекомендації стосуються всіх страхових посередників, незалежно від їх посади (брокери, агент, помічник агента тощо.). Більш того, при реєстрації вони поділяються на залежних і незалежних посередників;

2)  мінімальна професійна підготовка є обов’язковою для усіх посередників. Приватні особи повинні мати бездоганну репутацію, не мати попередніх банкрутств і володіти достатніми фінансовими коштами;

3)  рекомендації передбачають, що всі страхові посередники повинні бути зареєстровані у своїх державах.

Реєстрація проводиться спеціальним компетентним органом країни–члена ЄЕС, вона повинна провести розподіл між залежними і незалежними брокерами. Факт реєстрації не обов’язково має бути оприлюднений;

4)  повинні застосовуватися санкції до будь-кого, хто діє як страховий посередник без реєстрації або не виконує вимог національного законодавства.

Контрольні питання

1.  Яка існує відмінність між страхувальником і страховиком?

2.  У чому полягають умови страхового полісу?

3.  Яка існує схема отримання прибутку страховою компанією?

4.  Назвіть основні групи ризиків у ЗЕД?

5.  В яких статтях міжнародних контрактів фіксуються страхові операції?

6.  Які є підходи до участі держави у страхуванні експорту?

7.  У чому полягає сутність рекомендацій до діяльності страхових посередників, прийнятих Європейською Економічною Спілкою?