ження окремих задач і рівнів АСУ, малий відсоток використання економіко-математичних методів, у нових умовах фактично не змінювалась структура апарату управління, ненадійною і енергомісткою залишалась технічна база (хоч уже і почали використовуватись міні- та мікроЕОМ). Проте коло охоплених автоматизацією об’єктів, номенклатура задач і оперативність їх вирішування незрівнянно виросли. Середня річна ефективність АСУ досягала 640 тис.крб. Підвищилась культура і продуктивність управлінської роботи. Почали розв’язуватися принципово нові задачі. Для даного періоду характерною була така схема розв’язування задач:
База даних — Задачі — Моделі.
Для третього етапу розвитку систем (з 1985 року і досі) властиве створення ієрархічно організованого комплексу інтегрованих АСУ з таким же інтегрованим використанням методів і засобів для ефективного функціонування об’єктів управління. Технічна база — ПЕОМ і мережі. ЕОМ загального призначення і мініЕОМ тепер уже практично не використовуються.
Для цього етапу характерна децентралізація структури АСУ, що базується на розподіленій обробці інформації. Така технологія наближає технічні засоби до місць виникнення і споживання інформації, прискорює її обробку, зменшує вірогідність виникнення помилок, дозволяє виконавцям брати активнішу участь в управлінському процесі і підвищувати оперативність управління. Практично системи функціонують у вигляді багаторівневих комплексів АРМ, об’єднаних відповідними мережами.
На нижчих рівнях управлінської структури і на невеликих підприємствах та організаціях створюються локальні мережі, які майже завжди мають вихід у мережі глобальні. Такий вихід спричинюється не тільки великими розмірами окремих управлінських структур, а й необхідністю постійного інформаційного оперативного різнорівневого відомчого зв’язку, можливістю менеджерам через мережі швидкого пошуку клієнтів за характером своєї діяльності, орієнтування в кон’юнктурі ринку, доступу через систему Internet до інших сховищ даних.
В інтегрованих АСУ забезпечується можливість тісної інтеграції різнорівневих АСУ (АСУП, АСУВО, АСУ галузі) та різнотипних локальних систем на одному рівні ( АСУТП, САПР, АРМ спеціаліста), інтегрується функціональна діяльність різних спеціалістів (особливо інформаційно, технічно, програмно і організаційно). Водночас АРМи спеціалістів можуть забезпечуватись тими засобами, які більше необхідні на конкретному робочому місці. Наприклад, АРМ керівника повинен мати зв’язок і доступ практично до всіх баз даних його управлінської системи, мати потужний математичний апарат і програмне забезпечення для обгрунтування управлінських рішень. АРМи окремих спеціалістів можуть