В основу розробки БнД покладені такі принципи:
єдність структурно-інформаційної організації масивів у БнД;
одноразове введення первинної інформації з наступним комплексним її використанням;
централізація накопичення, зберігання і обробки даних;
робота з даними в різних режимах;
оперативність доступу до даних.
Банки даних за доступністю можуть поділятися на такі класи: загальнодоступні і з обмеженим колом користувачів; за ознаками використовуваних у них БД — на такі класи:
локальні, загальні і розподілені;
неструктуровані, частково структуровані і структуровані;
документальні, фактографічні і лексикографічні;
ієрархічні, мережні, реляційні і т. ін.
У структурному розумінні БнД складається з таких основних компонентів як база (бази) даних і система управління базами даних (СУБД) (рис. 6.3). Як людино-машинна система БнД включає у свою структуру також адміністратора системи, що відповідає за її функціонування (людина чи колектив людей), інтерфейс користувача (засоби зв’язку з користувачем).
Ядром БнД є база даних, що складається з масивів даних і описує предметну область. У ній нагромаджуються, поновлюються і зберігаються дані.
Як уже зазначалося, за видом даних БД поділяються на структуровані, частково структуровані і неструктуровані, а структуровані — на ієрархічні, сіткові (мережні), реляційні (рис. 6.4) та інші (змішані, мультимодельні). Ця сама класифікація відповідно стосується й до СУБД.