дарських операціях, а обороти по синтетичних бухгалтерських рахунках є накопиченням підсумків по регламентованих аналітичних рахунках.
Деякі специфічні розрахунки пов’язані з розподілом бригадного заробітку між її членами, розподілом додаткової оплати за продукцію, виявленням і розподілом відхилень від постійних цін ТМЦ, розподілом накладних видатків тощо.
Значно складнішими є алгоритми більшості аналітичних розрахунків, в яких задіюється досить великий арсенал статистичних і математичних методів, хоч часто аналіз також виконується простим порівнянням планових і фактичних даних чи з деяким доповненням інших методів. Наприклад, для визначення ступеня впливу фактору цін на собівартість продукції користуються такою формулою:
, (16.4)
де O — відхилення фактичної собівартості продукції від планової (нормативної) за рахунок фактору цін;
Pi і P¢i — планова і фактична оцінка одиниці i — х витрат в натуральному вираженні;
Q¢ i — фактичні затрати по i -й статті в натуральному вираженні;
V¢— фактичний вихід всієї продукції в перерахунку на основну.
Розрахунок коефіцієнта Альтмана для оцінювання ймовірності банкрутства (див. табл. 16.30) виконується так:
(16.5)
Типи ситуацій для порівняння розрахованого коефіцієнта вірогідності банкрутства наведені в табл.16.30.
Але як даний алгоритм розрахунку, так і більшість інших аналогічних розрахунків (коефіцієнтів ліквідності, забезпеченості власними засобами і платіжної здатності, фінансової стійкості тощо) закладені у відповідні використовувані для цього програмні продукти (БЕСТ-Ф, ГАЛАКТИКА і т.ін.) і реалізуються автоматично за запитом користувача.
Сказане стосується й поширених алгоритмів аналітичних розрахунків з використанням дисперсійного, регресійного, кореляційного [див. формули (16.6) і (16.7)] та інших методів аналізу.