зера (як і для штрихового коду) з довжиною хвилі 635 ¼ 650 нм може зчитуватися інформація DVD, а з допомогою інфрачервоного лазера з довжиною хвилі 780 нм — інформація СD.
Перевагою CD-дисків є і те, що паралельно на них можна записувати й до 8 звукових доріжок, а це дуже важливо для масмедіа-продукції.
Передбачається окрім 120 мм дисків DVD випуск дисків і з діаметром 80 мм, що цінно для мобільних систем (хоча й із втратою близько 70 % обсягу запису). Такі диски також будуть з одноразовим і багаторазовим записом, одно- і двосторонні, одно- і двошарові.
Потяг до зменшення габаритів характерний і при розробці інших видів носіїв та пристроїв до них, оскільки це дозволяє зменшувати розміри комп’ютерів, що використовують такі носії (особливо портативних). Наприклад, корпорація Sony випускає 2,5-дюймові міні-диски, технологією виготовлення яких передбачається випуск носіїв лише для читання, окремо носіїв для запису і читання та носіїв з відведенням частини диска лише для читання, а іншої частини — для запису та читання. Носії ще меншого розміру, 1,7 дюйма на 20 Мбайт, виготовляються компанією Iomega.
До комбінованих носіїв інформації можна віднести первинні документи з графітними і магнітними позначками, з нормалізованими і стилізованими шрифтами, смарт-картки.
Документи з графітними та іншими позначками останнім часом широко використовуються під час переписів населення. У них поряд із традиційними записами інформація фіксується у вигляді спеціальних позначок (олівцем чи ручкою), що дозволяє потім безпосередньо без затрат ручної праці вводити інформацію в ЕОМ. У цих самих переписних листках частина інформації записується з використанням нормалізованого шрифту, коли знаки записуються довільним способом, але в межах відведеного для цього поля. Наприклад: 
. Дещо інший різновид нормалізованого коду використовується при написанні знайомого всім коду поштового відділення на поштових конвертах і листівках.
Раніше в окремих організаціях і господарствах при виписуванні рахунків-фактур, платіжних доручень використовувались стилізовані (звичайні та магнітні ) шрифти, якими обладнувалися спеціальні друкарські машинки (зі звичайною чи магнітною стрічкою). Це також дозволяло за допомогою фотодіодів чи блоків магнітних головок автоматично вводити інформацію в ЕОМ. Але значного поширення вони не набули, оскільки в умовах електронної пошти цей процес значно спрощується.
У господарських і банківських системах, телефонах-автоматах почали використовувати так звані смарт-картки (чіп-картки), коли в картки на пред’явника стали вмонтовувати мікрокомп’ютери з