Протягом років незалежності зростали абсолютні обсяги іноземного інвестування в Україну. Однак реальні здобутки тут все ще лишаються мізерними. У табл. 2.14 дається перелік країн, обсяги залучених до України капіталів з яких були найбільшими.
Таблиця 2.14
НАЙБІЛЬШІ КРАЇНИ-ІНВЕСТОРИ
В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ (1995—2000 рр.), млн дол. США
|
Країна |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
|
Разом |
483,5 |
896,9 |
1438,2 |
2063,6 |
2781,7 |
3247,8 |
|
США |
96,6 |
183,3 |
263,0 |
385,0 |
509,7 |
589,4 |
|
Нідерланди |
11,8 |
46,5 |
119,6 |
213,1 |
264,1 |
301,0 |
|
Німеччина |
101,3 |
156,9 |
166,5 |
179,2 |
231,8 |
229,5 |
|
Велика Британія |
33,8 |
53,9 |
100,3 |
151,4 |
209,2 |
243,4 |
|
Росія |
19,1 |
50,0 |
106,2 |
152,6 |
186,9 |
287,69 |
|
Республіка Корея |
— |
0,1 |
7,8 |
16,8 |
186,2 |
184,2 |
|
Кіпр |
28,5 |
51,5 |
86,1 |
126,3 |
149,6 |
196,27 |
Джерело: Статистичний щорічник України. — К.: Техніка, 2000.
В умовах фінансового дефіциту протягом періоду ринкової трансформації в Україні постійно залишаються поза увагою питання пошуку та практичного застосування внутрішніх інвестицій — саме тих джерел, які змогли б забезпечити довгострокові позитивні тенденції зростання, ефективність моделі відкритої економіки України.
Ключовою умовою припливу іноземних інвестицій до країни є поліпшення клімату для життєдіяльності капіталу всередині країни. З цією метою згідно зі Стратегією економічної та соціальної політики на 2000—2004 рр. необхідно забезпечити макроекономічну стабільність. Така стабільність сприятиме акумулюванню внутрішніх і зовнішніх ресурсів, оскільки гарантує підвищення довіри інвесторів до економічної політики та зменшення ризику інвестування.
З погляду основних макроекономічних агрегатів як критерій оптимізації ситуації в інвестиційній сфері Стратегія розглядає досягнення показником норми чистих заощаджень 20 % ВВП. Інструментами реалізації цього завдання, які опосередковано або прямо передбачають залучення капіталів іноземного походження, визначено:
· послаблення податкового навантаження на товаровиробників;
· інтенсивне оновлення основних фондів засобами амортизації;
· всебічний розвиток системи лізингу машин і обладнання;
· зменшення витратного навантаження на економіку з боку незадіяних виробництв, виведення з експлуатації фізично зношених основних фондів;
· запровадження ефективної системи страхування інвестицій;
· узгодження грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики із завданнями інвестиційної стратегії;
· сприяння широкому залученню іноземних інвестицій.
Теза про пріоритетність завдання мобілізації внутрішніх інвестиційних ресурсів підтверджується різного роду аргументами. Ось основні з них.
Аргумент функціональний: ані міркування здорового глузду, ані знання про те, як і під впливом яких факторів відбувається міжнародний рух фінансових ресурсів, не дають підстав вважати, що іноземні капітали можуть «врятувати» економіку України. Ще ніколи так не було на практиці, щоб іноземні капітали спрямовувалися до розбалансованої економіки, в якій не створено сприятливого для резидентів інвестиційного клімату. Крім того, якщо йдеться не про невелику острівну країну, територія якої слугує офшором або простою вільною економічною зоною, нереально сподіватися, що за своїми обсягами іноземні капітали самі по собі задовольнять усі соціально-економічні потреби у кредитно-фінансових ресурсах.
Аргумент «статистичний»: за різними оцінками відплив капіталів з нових незалежних країн (для України найчастіше береться цифра 20—25 млрд дол.) значно перевищує сумарний показник прямих іноземних інвестицій та іноземних кредитів. Цей факт треба сприймати самокритично: втеча капіталу має місце передусім тому, що не створено сприятливого для економічної діяльності середовища через політичну нестабільність. І ще він означає необхідність суттєвого уточнення базової парадигми макроекономічного розвитку з акцентом на пошук та використання внутрішніх інвестиційних джерел.