Міжнародна економічна діяльність України
77

тих постсоціалістичних країн Центральної і Східної Європи, які випередили Україну на шляху реформ;

· забезпечення диференційованого підходу до оподаткування за рахунок приведення розміру податків у відповідність до якості, конкурентоспроможності та глибини перероблення продукції;

· надання державних гарантій експорту, сприяння створенню компаній зі страхування і перестрахування ризиків у зовнішньоекономічній діяльності, а також кредитних та інвестиційних ризиків у цій сфері, підключення до ефективного страхування справи банківської системи;

· поступове скасування обов’язкового продажу валютної виручки;

· сприяння формуванню конкурентного середовища в експортному виробництві за рахунок протидії спробам монополізації експортної діяльності, розширення кола підприємств-експортерів;

· забезпечення протекціоністської підтримки національних виробників за рахунок удосконалення засобів та інструментів регулювання імпорту, зокрема при активнішому використанні антидемпінгових процедур;

· запровадження гнучкого вибіркового підходу до встановлення розмірів ввізного мита з урахуванням наявності власного виробництва імпортоконкурентних товарів, рівня насиченості внутрішнього ринку відповідними товарами, їх технологічної значущості для вітчизняної економіки;

· лібералізація імпорту високотехнологічної та дефіцитної на внутрішньому ринку продукції, яка потрібна для технічного переозброєння промисловості, розвитку конкурентоспроможних виробництв;

· створення обґрунтованих з погляду інтересів держави вільних (спеціальних) економічних зон різних типів (технопарків, технополісів, експортних виробничих зон, вільних портів, вільних митних зон) для поліпшення умов експортного та високотехнологічного виробництва, зовнішньої торгівлі й залучення іноземних капіталовкладень у розвиток експортоспроможних виробництв.

З метою уникнення помилок та правильного розуміння переваг і негативних наслідків вступу України до СОТ (а заходи щодо лібералізації умов імпорту в контексті вимог ГАТТ/СОТ уже вживаються протягом кількох років) необхідна комплексна оцінка, а для прийняття виважених практичних рішень — детальний аналіз ефективності та доцільності лібералізації міжнародної торгівлі для кожної групи товарів.

ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ БЛОК

Теоретичні паралелі

Факторні передумови міжнародного
співробітництва

Фактори виробництва є важливою категорією для міжнародноекономічних дисциплін. Тому важливо звернути увагу на класичне трактування і сучасне розуміння факторної концепції. Видатний французький економіст Жан Батіст Сей[1], автор факторної теорії, виділяв три фактори виробництва — працю, землю та капітал. Інші автори писали про два принципові фактори — землю (або ширше — матеріальний субстрат) та працю (капітал розглядався її уособленням). Сучасні автори дедалі частіше розглядають технології як усе важливіший фактор виробництва.

Проте для нас має значення не формальна класифікація, а неортодоксальна модель, яка має враховувати реальні передумови міжнародної спеціалізації. Така модель була запропонована теорією Хекшера—Оліна, яку інколи називають теорієюХекшера—Оліна—Самуель­сона[2]. Її основний зміст може бути виражений такою формулою: то­вари, які потребують для свого виробництва порівняно великих витрат відносно надлишкових факторів виробництва та невеликих витрат відносно дефіцитних факторів виробництва, експортуються в обмін на товари, що виробляються зі зворотною пропорцією факторів. Так, бе­ручи до уваги характер міжнародної спеціалізації, яка зумовлює харак­тер національної участі в торгівлі, можна зробити висновок, що країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факто­рів, тобто в прихованому вигляді експортуються надлишкові та імпорту­ються дефіцитні фактори.


[1] Жан Батіст Сей (1767—1832), французький економіст, автор так званого закону Сея, згідно з яким будь-яке виробництво породжує попит. Інакше кажучи, виробництво товарів здійснюється задля їх реалізації та отримання певних благ.

[2]Елі Хекшер (1879—1952), шведський економіст. У 1919 р. сформулював основні принципи факторної теорії.

Бертіл Олін (1899—1979), шведський економіст та політичний діяч. Виклав розгорнуту теорію факторних переваг. Лауреат Нобелівської премії 1977 р.

Пол Самуельсон (1915). Працював за широким спектром проблем економічної теорії. Сформулював теорію специфічних факторів виробництва та теорему вирівнювання цін на фактори виробництва й розподілу ефектів міжнародної торгівлі. Лауреат Нобелівської премії 1970 р.