показники ВВП). Щоправда, в цьому разі слід особливо зважити на те, що така міграція може мати вигоду і для країни виїзду. Для них така міграція може забезпечувати додаткову статтю прибутку, зокрема тому, що робітники повертаються додому із заробітками. Для України актуальні приклади цьому — робота водіїв у московських автопарках, виїзди шахтарів на заробітки до російських шахт. Італійські, мексиканські, турецькі будівельники традиційно виїздять на заробітки у найбільш багаті європейські країни.
Історія міграційної політики дає чимало специфічних прикладів. Наприклад, уряд Великої Британії протягом певного часу здійснював заходи правоохоронної політики, які вели до примусової еміграції з країни до Австралії злочинців, особливо піратів. Пізніше нащадки колишніх злочинців стали важливим державотворчим прошарком на Зеленому континенті.
Особливий предмет — розподіл виграшів та втрат від міграції між окремими соціальними прошарками — стратами. Інакше кажучи, постає питання: які конкретно люди, суспільні групи виграють та програють внаслідок міграції.
Хто виграє?
Самі мігранти. Очевидно, вони, як правило, у виграші, адже саме заради такого виграшу вони і здійснюють переїзд з країни до країни. Їх виграш — це передусім збільшення заробітної платні, можливість отримати роботу.
Роботодавці. Вони теж виграють, що можна констатувати «за фактом»: інакше, якби вони не мали зиску, то не наймали б працівників-іммігрантів. В економічних термінах можна зазначити, що завдяки іммігрантам роботодавці можуть платити нижчу заробітну плату, оскільки іммігранти, на відміну від національних безробітних та потенційних працівників, на неї погоджуються. Взагалі іммігранти кількісно збільшують «сторону пропозиції» робочої сили, і вже це зумовлює зниження вимог щодо ставок заробітної платні.
Робітники, які залишаються в країні імміграції. Вони теж, як правило, виграють, оскільки позбавляються конкурентів на ринку праці.
Хто програє?
Це, передусім, конкурентні працівники та потенційні працівники у країні в’їзду, які потерпають від нестачі робочих місць та погіршення умов заробітної платні.
Інша категорія тих, хто програє, це — наймачі в країні виїзду, які позбавляються як самих працівників, так і можливостей користуватися конкуренцією на ринку праці з метою зниження заробітної платні.
Резюме
Оскільки міжнародна міграція робочої сили є однією з форм міжнародної економічної діяльності, а також фактором розвитку національних економік, усієї світогосподарської системи, можливим та доцільним є вивчення функціональних зв’язків між цим явищем та іншими формами інтернаціональних господарських подій та взаємин, умов участі у міграційних процесах національної економіки, а також можливості оптимізації такої участі. Для України питання міжнародної міграції є особливо важливими, оскільки пострадянські реалії зумовлюють активну участь нашої держави в міграційних процесах.
Така участь наприкінці ХХ та в перші роки ХХІ ст. є однобічною та вельми несприятливою для України. Значно гірші умови життя, безробіття, низькі доходи зумовлюють майже односторонній відплив населення, причому переважно працездатного і значною мірою — професійно висококваліфікованого.
Міжнародна міграція пов’язана з розривом в умовах життя та оплати праці в країнах-донорах й країнах-реципієнтах, хоча одна й та сама країна може бути, залежно від обставин та конкретної життєвої ситуації і як перша, і як друга сторона.
З точки зору економіко-теоретичного узагальнення, якщо міграція капіталу відбувається через прагнення його власників до максимізації прибутку, то міграція робочої сили пов’язана із прагненням власників робочої сили до вирівнювання заробітної платні.
Міжнародна міграція є явищем об’єктивним, але його можна розглядати і як суму життєвих випадків виїзду за кордон, які мають місце через суб’єктивні рішення окремих людей. Міжнародна міграція відбувалася б за будь-яких умов соціально-економічного життя різних країн. Однак, якби вони були ідентичними, то кількість емігрантів та іммігрантів для кожної окремої країни приблизно дорівнювали одна одній, а загальні їхні величини були б порівняно незначними. Але ж розвиткові міжнародної міграції сприяє нерівномірність соціально-економічного стану країн і регіонів. При цьому, завдячуючи глобалізації та лібералізації правил виїзду з багатьох країн, обсяги міграції останніми десятиліттями мають тенденцію до значного зростання.