Резюме
Рух технологій є важливою складовою міжнародних економічних відносин, а також фактором динамізації міжнародного співробітництва країн. Цей сектор господарського життя відзначається найбільшим динамізмом, що зумовлює зростання його відносної ваги в спектрі інших форм взаємодії країн і підприємницьких структур, а також абсолютних показників його функціонування.
Країни як суверени національного та міжнародного економічного життя мають важелі впливу на характер міжнародного обміну технологіями, темпи НТП та продуктивність використання передових досягнень НДДКР у господарському житті. Обов’язковим для країни, що прагне посісти більш вигідне місце в системі міжнародного поділу праці, є вироблення програм науково-технічного розвитку та сприяння прогресивним видам виробництва, фундаментальній та прикладній науці.
Однією з ключових сучасних форм організаційно-економічного сприяння розвитку високотехнологічного виробництва, прикладної науки є науково-технічні парки — технополіси. Вони можуть стати джерелом сучасних технологій, динамізатором бізнесу, каналом додаткових надходжень до державного бюджету.
Виникнення нового науково-технічного стану міжнародних економічних відносин веде до того, що дослідна та дослідно-прикладна сфери вже не просто є передумовами обміну товарами високої технології та поєднання виробничих зусиль у тих процесах господарського відтворення, яким вони передують. Науково-технічні розробки дедалі більше й самі стають предметом міжнародної економічної діяльності, об’єктом дво- та багатосторонніх проектів з метою вивчення та практичного застосування природних закономірностей, нових засобів виробництва. І пояснюється це не лише механічною заміною пріоритетів розвитку, появою нових потреб, поширенням сфери інтернаціонального ринку на нові технологічні рівні, а й органічним поєднанням науки з виробництвом.
Важливим чинником ефективної міжнародної торгівлі, інтеграції України до європейського господарського простору, максимізації корисного ефекту від дії зони вільної торгівлі в рамках СНД є оптимізація системи стандартизації. Така оптимізація сприятиме збільшенню обсягів експорту, кращому контролю за імпортом, допоможе налагодити ефективніше виробниче кооперування, дасть змогу знизити непродуктивні витрати.
ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ БЛОК
Теоретичні паралелі
Науково-технічне співробітництво як фактор
та елемент міжнародного співробітництва
З точки зору предметного аналізу інтернаціоналізації господарського життя, розвитку форм міжнародних економічних відносин можна констатувати еволюцію самої природи та матеріального вмісту міжнародної торгівлі: зростає питома вага й абсолютна маса окремих вузлів, напівфабрикатів тощо, які є результатами функціонування усу-
спільненого у міжнародному масштабі виробництва. Однак це не означає припинення дії факторів глибокої національної спеціалізації та перетворення обміну готовими для безпосереднього споживання товарами на рудимент міжнародної кооперації виробництва. Навпаки, активний технологічний розвиток на рівні національних господарських комплексів веде до появи на світовому ринку не лише нових товарів, а й їхніх різновидів.
Науково-технічні моменти кооперації праці є як важливим чинником її прискорення та поглиблення, так і (у багатьох випадках) необхідною передумовою розвитку окремих її форм. Фактично йдеться про виникнення нового, науково-технічного стану міжнародної кооперації виробництва, адже розвиток дослідної та дослідно-прикладної сфер є не лише передумовою обміну товарами високої технології та поєднання виробничих зусиль у тих процесах господарського відтворення, яким вони передують. Науково-технічні розробки дедалі більше й самі стають предметом міжнародної кооперації виробництва, об’єктом дво- та багатосторонніх проектів з метою вивчення і практичного застосування природних закономірностей, феноменів, створення біотехнологій, полімерів, сплавів тощо. І причина цього — не лише механічна зміна міжнароднокоопераційних пріоритетів, поширення сфери інтернаціонального ринку на нові технологічні рівні, а й органічне поєднання науки з виробництвом.
Поширеною стає така ситуація, коли науково-технічний фактор розвитку навіть не може бути використаним з максимальною ефективністю, коли він лімітований міжнаціональними кордонами, а це є