державної цілісності падіння показника ВВП внаслідок кризових явищ, а також під час проведення структурної реформи є показник в 30 %. Вважалося, що після цього виникає ланцюгова реакція незворотних змін і руйнівного соціального катаклізму. Втім, протягом 90-х років ВВП України скоротився більш ніж на 60 % унаслідок катастрофічного колапсування промислового і сільськогосподарського виробництва. (Це відбувалося на переважному тлі уповільненого зростання світової економіки в 2,6—3 %). У реальних обставинах небезпека полягає в тому, що сам по собі процес колапсу не просто означає відсутність можливості підтримувати навіть просте відтворення господарського потенціалу на теперішній момент часу, а й об’єктивно не дає змоги мобілізувати капітальні ресурси для значущих інвестицій, технічного переозброєння деградуючого парку машин і обладнання, подолання енерго- і матеріаловитратності господарювання. Причому відсутність чіткої державної стратегії щодо оптимізації споживання енергоносіїв, зокрема імпортованих з інших країн, спричиняє посилення енергетичної та, більш широко, економічної залежності й становить загрозу не тільки економічній безпеці держави, а й самому її суверенітету.
Загрозами економічного плану є також безробіття (воно також має певний вимір — рівень безробіття), розрив у рівнях доходів між різними верствами населення (відношення доходів певної частини найбільш заможних громадян до доходів найбідніших), темпи інфляції (поточні ціни у співвідношенні з базовим індикатором цін), національний борг (співвідношення між рівнем боргу та обсягами джерел прибутків, валютних надходжень, наприклад — річним експортом).
3.3.3. Економічна безпека в контексті сучасної геополітики
Кардинальною значущою складовою економічної безпеки України є її міжнародна економічна безпека. Причому остання розглядається в потрійному ракурсі.
По-перше, міжнародна економічна безпека як така пов’язується з можливістю забезпечення всебічного динамічного розвитку національного господарства через максимально повне використання переваг міжнародного поділу праці та міжнародної кооперації праці.
По-друге, міжнародна економічна безпека пов’язана зі здатністю держави забезпечувати свої нагальні потреби в критичному імпорті. За сучасних українських умов критичний імпорт становлять вуглеводні енергоносії та ядерне паливо для атомних енергосистем, окремі комплектуючі технологічні поставки, що надходять з СНД, а також високі технології, ноу-хау походженням з провідних індустріальних держав.
По-третє, міжнародна економічна безпека своєю обов’язковою умовою має наявність в держави стійкої здатності забезпечувати сприятливі показники макроекономічних балансових агрегатів, передусім загального платіжного балансу, бюджетного балансу, а також зовнішньоторговельного балансу в довгостроковій перспективі. Це є об’єктивною передумовою стабільності національного валютного ринку, стійкості гривні та позитивних інтегративних тенденцій у макрогосподарській системі України. У контексті зовнішньоторговельної безпеки провідну роль відіграє митно-тарифна політика, яка має бути спрямованою на захист національних інтересів і стимулювання торговельного співробітництва з іншими країнами.
Уряд повинен здійснювати ретельний вибірковий покраїновий, порегіональний аналіз результатів міжнародної торговельної діяльності України, прагнучи до встановлення паритетних відносин з тими країнами, в торгівлі з якими переважають тенденції перевищення українського імпорту над експортом.
Визначення геоекономічних орієнтирів формування відкритої економіки України є одним з найгостріших питань економічної безпеки держави після здобуття нею незалежності. Тому функціональна зовнішньоекономічна модель України повинна, на думку експертів УЦЕПД, містити три проблемні блоки:
1) внутрішня організаційно-політична логіка національної функціональної відкритої економічної системи;
2) зовнішні світогосподарські та регіональні передумови щодо перспективного характеру системи міжнародно-коопераційних зв’язків відкритої економіки України;
3) конкретно-практичні напрями, а також альтернативні та потенційні варіанти геоекономічної моделі України.
Оцінюючи ситуацію в експортному виробництві на території України, доводиться визнати, що вона не відповідає не тільки її економічному потенціалу за валовими показниками, а й господарсько-технологічній структурі, галузевому розподілу та рівню кадрового корпусу. За наявності великого наукового потенціалу майже відсутнім є високотехнологічний експорт продукції на-
укомісткого виробництва. Українську економіку характеризує переважно сировинний, енергоємний характер товарної структури експорту, а це не тільки не відповідає наявній