На сучасному етапі цей процес набуває форми триполярної структури з високим протекціоністським рівнем щодо зовнішніх конкурентів та ліберальних всередині. Це відповідає плинній ситуації та виражає баланс інтересів провідних діючих макроагентів міжнародної кооперації та міжнародного поділу праці.
Розвиваються або перебувають у процесі підготовки багато регіональних проектів, реалізація яких докорінно змінить існуюче співвідношення центрів геоекономічного тяжіння та сил, які впливають на сам характер сучасної міжнародної кооперації.
Оскільки валютно-фінансові, грошово-кредитні відносини є однією з найбільш вразливих соціально-економічних систем, гарантування належної економічної безпеки передбачає прийняття взаємоузгоджених заходів у валютно-фінансовій, монетарній, кредитній сферах. Необхідно подолати тенденцію «вимивання» капіталу з України: адже на тлі нелегального відпливу капіталу надходження легальних капіталів до країни є незначними.
Враховуючи обсяги поточного зовнішнього боргу України, необхідно вжити комплекс заходів та забезпечити поліпшення ряду базових макроекономічних показників. Ідеться передусім про:
· раціоналізацію імпорту, передусім за рахунок оптимізації енергоспоживання в країні,
· збільшення експорту, передусім за рахунок технологічної модернізації та організаційної оптимізації,
· реструктуризацію або списання (за тими або іншими векторами зобов’язань) боргів,
· збільшення чистих прямих зарубіжних інвестицій,
· мобілізацію додаткових фінансових ресурсів, зокрема приватних, на виплату боргів,
· збільшення фінансової допомоги з боку зовнішніх кредиторів,
· легалізацію і залучення до банківського обороту «тіньового» валютного капіталу.
Проблема національної безпеки, точніше загрози їй, існує не тільки на макроекономічному рівні. Значущими є мікроекономічні складові проблеми. Мікроекономічними факторами загрози інтересам відкритої економіки України є такі:
· нестача коштів;
· несумлінні методи комерційної діяльності;
· розбалансованість системи платежів;
· правова невідрегульованість, нормативна непослідовність;
· відсутність прийнятної системи фінансових гарантій;
· орієнтація багатьох спільних підприємств на випуск застарілої продукції, що консервує технологічну відсталість відповідних галузей та ускладнює вихід з цією продукцією на зовнішні ринки;
· надання зарубіжним партнерам надто великих, інколи виключних прав на реалізацію на зовнішньому ринку продукції українського партнера або продукції спільного з українським партнером виробництва;
· нееквівалентність фінансового та недостатність технологічного внеску іноземних компаній при здійсненні спільних виробництв;
· недостатнє розроблення українськими суб’єктами підприємництва нормативно-правової бази та самих текстів зовнішньоекономічних контрактів, як того вимагають умови можливого ризику;
· недостатність висококваліфікованих профільних працівників, низька компетентність суб’єктів міжнародної економічної діяльності України на комерційному та регулятивному рівні, через що не вдається забезпечити належних обсягів та ефективності співробітництва, а також відбувається продаж товарів за заниженими цінами;
· криміногенна ситуація, особиста небезпека підприємців;
· численні зловживання з боку вітчизняних комерційних агентів, які часто намагаються вивезти товар контрабандою, а гроші за його реалізацію не повертають в Україну.
3.3.5. НАТО як економічний партнер України
Невід’ємним, причому дедалі більш значущим елементом сучасної геополітичної, геоекономічної моделі України, яка базується на принципі багатовекторності, є відносини з НАТО. Адже міжнародна економічна діяльність України розвивається не тільки в рамках спеціалізованих організацій, які за своїм призначенням передусім покликанні сприяти торгівлі та кращому руху факторів виробництва між країнами. У сучасному високоінтегрованому світі економічні інтереси держав тісно взаємозв’язані з інтересами політичними, військово-стратегічними, і навпаки. Так, наприклад, своєрідною «перепусткою» до західних економічних структур, принаймні одним із чинників розвитку взаємовигідного співробітництва, є участь України у військово-політичному партнерстві в рамках так званого Партнерства заради миру під егідою блоку НАТО. (Звичайно, не слід ігнорувати той факт, що співробітництво з НАТО є важливим елементом загальної безпеки державності України, особливо зважаючи на