Міжнародна економічна діяльність України
394

Закінчення табл. 4.3

Країна

1998 р.

1999 р.

2000 р.

млн дол. США

%

млн дол. США

%

млн дол. США

%

Імпорт — всього

18 828

100

17 370

100

17 720

100

З нього до:

країн колишнього СРСР

10 280,1

54,6

92 06,1

53

90 37,2

51

У тому числі:

Росії

7907,8

42

6948,0

40

6910,8

39

Білорусі

376,6

2

330,0

1,9

319,0

1,8

Казахстану

357,7

1,9

347,4

2

372,1

2,1

Литви

301,2

1,6

260,6

1,6

248,1

1,4

Інших країн світу

8547,9

45,4

8163,9

47

8682,8

49

У тому числі:

Німеччини

1449,8

7,7

1389,6

8

1594,8

9

США

734,3

3,9

712,2

4,1

797,4

4,5

Польщі

564,8

3

538,5

3,1

584,8

3,3

Італії

451,9

2,4

416,9

2,4

443,0

2,5

Франції

357,7

1,9

347,4

2

389,8

2,2

Джерело: Основні прогнозні показники економічного і соціального розвитку України на 2000 рік. — К.: Інтелект, 1999. — С. 108—109.

Використання переваг активної участі в міжнародній кооперації праці є важливим тому, що, залишившись осторонь регіональних та світових інтеграційних процесів, Україна була б нездатною у стратегічній перспективі підтримувати динамічний розви­ток та ефективність національної економіки.

Тому ключовими геоекономічними напрямами всебічного розвитку відкритої економіки України по окремих регіонах та країнах світу на майбутнє можна вважати:

·  динамізацію європейського напряму;

·  збереження наявних та подальший розвиток взаємовигідних зовнішньоторговельних та інвестиційних програм у рамках СНД, здійснюваних на двосторонній основі, на засадах рівноправності;

·  налагодження багатогалузевого співробітництва з країнами Північної Америки;

·  максимальне розширення контактів як у товарообмінній сфері, так і стосовно інвестицій з країнами Близького Сходу та Перської Затоки;

·  інтенсифікацію міжнароднокооперійних контактів із країнами Східної Азії та АТР.

Проблема участі України в системі міжнародної торгівлі по­в’язана із вибором загальної моделі розвитку її відкритої економіки. Інакше кажучи, розв’язання проблем міжнародної конкуренції, залучення інвестицій тощо має здійснюватись як з урахуванням глобальної тенденції лібералізації світової економіки, так і прагнення зберегти урядові важелі впливу на економічні процеси, захистити вітчизняного товаровиробника.

На початковому етапі української незалежності цим пріоритетам та умовам міжнародної економічної діяльності вельми вдало відповідала концепція двосторонніх відносин з різними країнами світу.

Першими країнами, з якими Україна уклала угоди з економічних питань, і передусім з питань двосторонньої торгівлі, були  Хорватія, Угорщина та тодішня Чехословаччина. Відповідні документи було підписано навіть до проголошення державної незалежності України. Після проголошення незалежності та до проведення референдуму щодо незалежності було підписано прин­циповий для України договір з Польщею. У перші місяці після референдуму, коли для багатьох країн стала очевидною незворотність України на шляху побудови незалежної держави, торговельно-економічні договори було укладено з Кубою, Грецією, В’єт­намом, Індією, Іраном, Туреччиною, США, Фінляндією та рядом інших країн світу. (Ідеться лише про перші торговельно-еконо­мічні договори, правилом було пізніше укладання більш розгорнутих документів з відповідними країнами.)