отримати оновлену біполярну систему протистояння, а ставлення до неї України виявиться важливим не тільки для неї, а й для обох опонуючих сторін. Така ситуація вочевидь стане серйозним викликом для долі нашої держави — адже вона може зумовити як появу ряду позитивних міжнародних факторів, так і значних небезпек для національного розвитку.
Відтак Україна може зіткнутися із ситуацією, коли вона стане своєрідною буферною зоною між Заходом та Сходом, і реальним змістом «багатовекторності» буде «двовекторність» за порівняно незначної ролі інших напрямів співробітництва та центрів впливу.
На сучасному етапі Україна не зможе розв’язати основні геостратегічні завдання ефективного розвитку відкритої економіки, офіційно заявивши про свою належність тільки до однієї з глобальних, цивілізаційних підсистем.
Очевидна слабість східного угруповання, що формується, і його власна залежність від Заходу роблять неможливим «просхідний» вибір з гіпотетичним варіантом заморожування або навіть згортання партнерства із ЄС, НАФТА та навіть військово-політичним блоком НАТО. Передусім це пов’язано з розмиванням самого поняття «економічний простір СНД» і відособленням окремих статей, наприклад торгівлі з Росією, торгівлі з Азербайджаном та ін. Адже цілий ряд держав (крім України — Азербайджан, Туркменістан, Грузія, Молдова) не прагнуть до формування консолідованої єдності економічного комплексу СНД.
Разом з тим не принесло б дивідендів і рішення відмовитися від всебічної кооперації, зокрема й у політичній сфері, із Заходом, яка здатна справляти і реально справляє значний позитивний вплив на зовнішньополітичне становище країни. Аналізуючи контакти України із західними країнами в цілому, можна констатувати зростання обопільного інтересу та кроки назустріч з обох сторін.
Щодо розмов про необхідність поставлення питання про вибір для України якоїсь одновекторної геоекономічної орієнтації, то, принаймні зараз, вони видаються неактуальними.
Перспективна геоекономічна модель повинна охоплювати цілий комплекс географічних векторів і економічних галузей. Найважливішим проектом є будівництво альтернативних потужностей інфраструктури поставок нафти за умови зустрічного продажу продукції в Азербайджан за добре відомою і в принципі узгодженою товарною номенклатурою. При досягненні відповідних домовленостей з країнами транзиту (передусім із Туреччиною) аналогічні відносини можуть бути встановлені з Іраном, рядом арабських країн. У співпраці з Заходом необхідно змістити акценти з однонацілених кредитно-донорських заходів на партнерську промислово-технологічну взаємодію на базі взаємовигідних інвестиційних, коопераційних відносин.
Тільки активна та узгоджена в усіх своїх геоекономічних компонентах позиція України як суверенного суб’єкта на міжнародній арені може сприяти розв’язанню актуальних проблем розвитку держави на непростому для неї перехідному етапі.
4.2.5. Економічна інтеграція
Економічна інтеграція є процесом об’єднання та взаємного структурного наближення національних економік, який приводить до появи спільного ринкового простору, створення інтернаціональних форм господарювання, збільшення взаємозалежності виробничих комплексів, все більш широкого узгодження економічної політики та спільного регулювання на основі міждержавних угод і за мікроекономічної підприємницької взаємодії.
Розвиток інтеграційних процесів у другій половині ХХ ст. можна вважати закономірним результатом розширення обсягів виробництва та торгівлі у світі. Причому зростання виробничого потенціалу, яке, зрозуміло, веде до розширення товарної маси, є об’єктивною передумовою збільшення обсягів торгівлі, тоді як міжнародна торгівля дає змогу ще активніше розвивати спеціалізоване виробництво та диверсифікувати його. Логіка поступального розвитку як виробництва, так і міжнародної торгівлі породжує більш сприятливі умови для міжкраїнового руху капіталів, робочої сили і технологій. А все це, разом узяте, — поглиблення спеціалізації при збільшенні обсягів виробництва, активізація торгівлі та факторного руху — і є практичним виявом міжнародної економічної інтеграції.
Отже, інтеграція — явище об’єктивне, всесвітнього масштабу та існує в комплексі конкретних форм співробітництва. Таке поставлення питання вимагає чіткого визначення цілей і передумов інтеграції. Ними є:
· економія на масштабах, яка є закономірним наслідком спеціалізації виробництва та, як результат, збільшення його обсягів, підвищення ефективності та зменшення витрат на одиницю продукції;
· розширення фізичних обсягів ринків, можливостей збуту товарів, а відтак — потенціалу виробничої діяльності підприємницьких структур;