Резюме
Європейський вектор сучасної української геоекономічної моделі має принципове значення для ефективної участі України в міжнароднокоопераційному процесі.
Отже, набуття Україною «європейського економічного статусу» можна вважати достатньо вираженою та перспективною тенденцією. Однак темпи цього процесу й реальні обсяги товарного обміну та капітального руху з країнами європейського регіону не дають підстав для тверджень про її винятковість та безумовність.
Проблема подальшого розвитку співробітництва з ЄС не зводиться лише до питання про лібералізацію двосторонніх торговельних відносин. Вона з необхідністю включає й такі аспекти, як системна, технологічна сумісність, і потребує цілеспрямованих структуровизначальних заходів. Принципового значення щодо цього набуває формування ефективного ринкового середовища в Україні, залучення до її господарського комплексу європейських мікроекономічних агентів через створення сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату, а також взаємні гарантії, страхування господарської діяльності та капіталів, що вкладаються в Україну. Кропіткої роботи задля свого розв’язання потребує й завдання гармонізації системи стандартів, наближення українських засобів метрології до відповідних регуляторів, прийнятих в ЄС.
З погляду інтересів України важливим є врахування всіх аспектів євроінтеграції, і передусім запровадження нової валюти. Вітчизняні банки повинні розраховувати на зростання популярності євро та значне збільшення обсягів угод у цій валюті. Поширення євро та його використання в контрактах вітчизняних суб’єктів міжнародного співробітництва можуть сприяти підключенню нашої держави до європейського інтеграційного процесу.
У той час, коли для України інтеграція «в Європу» є, фактично, необхідною умовою динамічного та взагалі її повноцінного розвитку, для країн на Заході континенту цей процес має, очевидно, більш локальне значення, що не виключає його бачення в контексті проблем глобального характеру, які постають перед ЄС. Однак зазначена асиметрія інтересів є цілком природною. Щось подібне можна сказати про будь-яку, зокрема і про набагато економічно міцнішу країну чи достатньо широке міжнародне угруповання, оскільки ізоляція індивідуального суб’єкта має, звичайно, більш відчутні наслідки для нього, аніж для його оточення.
ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ БЛОК
Теоретичні паралелі
Кейнсіанські концепції
міжнародної економічної діяльності
Базовою кейнсіанською ідеєю побудови на теоретичному рівні моделі міжнародної економічної діяльності у масштабах країни, яка бере участь у світовому господарстві, є програмне положення про недостатність стихійних механізмів макроекономічної саморегуляції. Відомо, що кейнсіанські теоретичні положення виходять з ідеї активного втручання держави у господарські процеси, втім, ця ж ідея у міжнародному контексті, з ряду аспектів, вимушено набуває навіть більшого активізму. Це відбувається внаслідок необхідності протистояти об’єктивним дестабілізуючим зовнішнім впливам, від яких залежить відкрита економіка.
Природно, що під час вироблення наукових інтерпретацій та моделей відкритої економіки відповідно до кейнсіанського світогляду використовувалися традиційні для нього аналітичні інструменти:
· ефективний попит — його складовими, як відомо, вважаються такі типи попиту на національний продукт, як споживчий, інвестиційний, державний, а також зумовлений зовнішнім фактором;
· мультиплікатор — залежно від ситуації, динамізатор розвитку або «інфлятор».
Назвемо основні логіко-економічні елементи, які визначають сутність практичних підходів кейнсіанства відповідно до основних їх теоретичних постулатів.
У випадку з ефективним попитом (Effective demand — ЕD) — це уявлення про нього як про результуючу функцію споживчого, інвестиційного та державного попиту, що враховує «міжнародний» фактор:
ED = Cd + Id + Gd + X, (1)