У разі успішного впровадження нової системи Україна може значно поліпшити умови формування свого платіжного балансу, адже газ становить головну товарну позицію вітчизняного експорту.
Проте все ще відчувається відсутність комплексного підходу та цілісної системи ефективних заходів, які не можуть бути ефективно замінені виключно ідеологічними кампаніями та відбуватися без належного законодавчого забезпечення.
Ураховуючи значення торгівлі вуглеводневими енергоносіями для України, можна впевнено казати про необхідність вживання радикальних та термінових заходів щодо стабілізації роботи нафтопереробних заводів. Тому в Україні з метою підвищення економічної ефективності переробки нафтової сировини і налагодження випуску високоякісних нафтопродуктів, враховуючи прогнозні показники потреби в нафті і нафтопродуктах до 2010 р.,
а також зважаючи на недостатню завантаженість нафтопереробних заводів, обмеженість обігових коштів для закупівлі сировини, було розроблено Галузеву програму реформування нафтопереробної промисловості України, згідно з якою передбачається здійснити консервацію чи ліквідацію частини потужностей, залучити додаткові інвестиції.
У квітні 2001 р. у Верховній Раді України пройшли парламентські слухання на тему «Енергетична стратегія України на період до 2030 року», в центрі уваги яких опинилися питання виведення енергетики держави з кризового стану, забезпечення довгострокового та стабільного енергозабезпечення економіки та населення країни, гарантування енергетичної безпеки держави.
Щодо практичних шляхів розв’язання проблеми енергозабезпечення України, то головними серед них є:
· раціоналізація структури та характеру виробництва, передусім у напрямку енергозбереження, зниження споживання енерго-сировинних ресурсів при виробництві одиниці кінцевого продукту;
· диверсифікація джерел енергопостачання, зокрема за рахунок каспійської нафти та за умов забезпечення транспортної інфраструктури нафтопостачань, головне — будівництво Одеського терміналу та нафтопроводів;
· збільшення власного видобутку вуглеводневих енергоносіїв— нафти й газу — та стабілізація, технологічна модернізація вуглевидобування.
5.2.2. Особливості національного енергоспоживання в контексті
глобальних тенденцій
Енергетичний сектор надзвичайно тісно пов’язує економіку України зі світовим господарством, причому подібне можна сказати про переважну більшість країн світу. Завдяки цьому як вироблення практичної внутрішньої та зовнішньої економічної політики країни, так і середньо- й довгострокові оцінки перспектив національного розвитку не можуть не враховувати загальні тенденції в енергетиці, видобутку та споживанні енергетичних ресурсів.
Складна ситуація склалася у сфері електроенергетики України. 96 % обладнання ТЕС України вже виробили свій ресурс, а ГЕС не мають достатньої потужності для покриття пікових навантажень. Загострення ситуації в електроенергетиці України відбувається на тлі зростання значення цієї галузі для забезпечення виробничого та побутового енергоспоживання у світі, зокрема у провідних індустріальних державах. Частково через матеріально-технічні ускладнення в галузі Україна навесні 2001 р. погодилася на відновлення паралельного функціонування електроенергетичних систем із Росією. Чорнобильська катастрофа поставила великий знак запитання стосовно перспектив розвитку ядерної енергетики, втім, наявні в країні ядерні реактори становлять безальтернативне джерело енергії для національної економіки та побутового споживання. Відомо, що Україна далеко не лідер у виробництві цього виду енергії. Безумовну першість тут посідає Франція, 76 % енергетики якої — це енергетика ядерна. Отже, українські перспективи лежать десь між подібною моделлю енергетичного розвитку та найбільш вираженим «ядерним песимізмом».
Вугільна галузь не має фінансових ресурсів для проведення модернізації, закупівлі нового обладнання. Тому за наявності дуже великих покладів вугілля в Україні доводиться здійснювати його закупівлю за кордоном, зокрема в Польщі. Причому значення таких закупівель може не знизитися протягом першої декади ХХІ ст., оскільки Україна прагне до зменшення залежності від імпорту газу та до використання дешевших енергоносіїв. Крім того, спалювання вугілля не є достатньо технологічно зручним процесом, адже дуже важко локалізувати в одному місті або на близькій відстані вуглеспалювальні агрегати та власне споживання вугільного тепла. Тому не дивно, що вугілля використовується як проміжний, первинний енергоносій, і переважно — з метою отримання електроенергетики. Так, у світі близько 60 % вугілля, що споживається, використовується задля вироблення електроенергії.