Розділ 5.3
Екологічні обмеження зростання
відкритої економіки в контексті
сучасної глобалістики
5.3.1. Стан навколишнього середовища
як фактор глобального та національного розвитку
Економічний розвиток будь-якої країни в сучасному світі, усього людства дедалі більшою мірою підпадає під вплив міркувань екології. Практично це означає, що характер такого розвитку визначається необхідністю враховувати наслідки антропогенного впливу на навколишнє середовище. А в тих випадках, коли надмірний вплив з боку промисловості, транспорту, сільського господарства вже призвів до погіршення ситуації (забруднення атмосфери, водоймищ, земельних ділянок), можуть вживатися оперативні заходи, які спрямовуються на відновлення екобалансу.
Збільшення тиску з боку людини на біосферу, атмосферу, гідросферу, ґрунти, взагалі на верхні шари земної кори вже призвело до серйозної техногенної кризи, погіршення багатьох важливих показників якості життя та примусило усвідомити неможливість використання «дарів природи» так, як хотілося б, або принаймні так, як до цього вже звикли люди. Іншим важливим психологічним наслідком нових реалій у взаєминах людини та навколишнього середовища є краще сприйняття взаємної відповідальності країн, підприємницьких структур, взагалі людей в їхніх повсякденних справах. Наприклад, забруднення атмосфери, відкритих водойм не є виключною справою обмежених груп людей, хоча б тому, що самий факт глобального руху повітряних та водних мас пов’язує інтереси людей у різних точках планети. Ці інтереси стосуються сфер охорони здоров’я, рибальства, сільського господарства та інших. А необхідність здійснювати відповідні витрати, інвестиції та організаційні заходи для урядових та виробничих структур об’єктивно надає проблемі статус міжнародно економічної.
Очевидність свідомого обмеження та зниження негативного навантаження на навколишнє середовище примусила замислитися над практичними питаннями зміни характеру ставлення людини до природи. Сама парадигма розвитку людства, кожної окремої країни відтепер має враховувати вимоги природного середовища та конкретні ліміти його потенціалу. Причому, як це часто трапляється в економіці, існує суперечність між короткотерміновими та довготерміновими інтересами, а відтак — і політична альтернатива. Вона полягає в такому: або, вдаючись до нераціональних, виражено екстенсивних методів природокористування, суб’єкти мікро- та макроекономічного рівня зможуть забезпечити більший прибуток, збільшення ВВП у поточний момент при погіршенні умов відтворення на майбутнє, або використовуватимуть виключно екологічно виважені моделі господарської діяльності, не спокушуючись на сумнівні переваги хижацького ставлення до навколишнього середовища.
Зрозуміло, що таке ставлення питання вже містить вповні обґрунтовану відповідь. Щоправда, її практичне наповнення є справою нелегкою. Вдаючись до економічної мови, йдеться про зміну характеру утилізації глобальних факторів виробництва та про протидію його небажаним наслідкам у міжнародному масштабі.
Про які небажані наслідки йдеться? Ось основні з них.
Вичерпування родовищ корисних копалин… Для окремих національних економік це може означати найрізноманітніші ускладнення та проблеми, зокрема:
· необхідність пошуку нових покладів (інших країн-експортерів) та здійснення відповідних матеріальних витрат (зокрема, інвестицій за кордон з метою розробки тамтешніх родовищ мінеральних ресурсів);
· необхідність більш глибокого видобутку ресурсів на діючих родовищах або на законсервованих старих, що, знов-таки, потребує додаткових капіталовкладень та відображається на цінах міжнародної торгівлі;
· зменшення експортних надходжень через зниження натуральних обсягів видобутку корисних копалин (для країн, які спеціалізуються на видобутку природних ресурсів);
· збільшення цін на корисні копалини, що пов’язано зі зменшенням або обмеженням пропозиції на ринку (що фінансово обтяжує переважно імпортерів енергоносіїв та сировини);
· необхідність переходу на альтернативні технології, джерела енергії та моделі розвитку відкритих економік.