гocпoдapcтвo. Його пpийнятні opгaнізaційні фopми на мікрорівні мaють вpaxoвyвaти тpaдиції гocпoдapcькoгo yклaдy, щo вікaми фopмyвaвcя в yкpаїнcькoмy ceлі.
Функція держави з підтримки міжнародної економічної діяльності аграрних виробників полягає в допомозі багатьом господарствам подолати збитковість через проведення гнучкої податкової, страхувальної, цінової, кредитної політики, зокрема за допомогою кредитування експорту. Предметом особливої уваги має бути ввезення до країни демпінгової та низькоякісної аграрної продукції, товарів, які не мають відповідних сертифікатів якості або не відповідають тим, що є в наявності. Слід проводити більш гнучку податкову політику та політику квотування, диференціюючи імпорто-
вані товари як такі, що є конкурентними вітчизняним на внутрішньому ринку, та такі, що не мають відповідних аналогів. В організаційному плані слід сприяти розвитку таких підприємницьких структур, які виявляють свою життєздатність в умовах ринку, ефективних та економічно доцільних посередницьких організацій, передусім аграрних біржових установ, торгових домів.
Це допоможе подолати ситуацію, за якої на багатьох сегментах вітчизняного ринку домінують імпортні товари, а слабкість ринкових позицій українських агропромислових виробників не дає змоги їм акумулювати кошти на проведення модернізації виробництва, здійснити перероблення продукції рослинництва, тваринництва тощо та довести її до кінцевого споживача. Разом з тим, нездатність діяти в умовах ринку багатьох аграрних виробників не слід вважати підставою для подальшого опікування неефективними виробництвами, а скоріше — як привід для політики реструктуризації власності на селі.
Ключовими складовими експортного розвитку агропромислової галузі України мають стати підвищення якоcті пpoдyкції до рівня світових стандартів, подолання oбмeжeнь нa eкcпopт yкpаїнcької cільcькoгocпoдapcької пpoдyкції в інші кpаїни, в тoмy чиcлі y кpаїни CHД та ЄС, залучення до aгpapного ceктopу інoзeмниx інвecтицій, зокрема через cтвopeння cпільниx підпpиємcтв.
Резюме
Збільшення масштабів виробництва людини зумовило таку ситуацію, за якої економічне відтворення в загальносвітовому масштабі (а міжнародна економічна діяльність є водночас стадією та окремим сектором такого відтворення) виявилося порівнянним із обсягами ряду ключових видів ресурсів, а також зі здатністю планетарної екосистеми «засвоювати» результати антропогенного впливу та компенсовувати їх.
Суперечність між традиційною витратною техногенною парадигмою розвитку та його фізичними, екологічними лімітами позначається на технологічних процесах міжнародного за своєю природою виробництва та зумовлює необхідність прийняття свідомих акцій та взаємних зобов’язань країн щодо зниження негативного впливу на навколишнє середовище. Екологічні детермінанти сучасної парадигми господарського розвитку дедалі більшою мірою спричиняються до практичних наслідків, що забезпечується завдяки спільним міжнародним зусиллям. Зокрема, після ряду ініціатив західних країн, передусім США, у 1997 р. у Кіото на форумі країн — членів Рамкової конвенції ООН з кліматичних змін було запроваджено ліміти на викиди газів, перевищення яких тими або іншими країнами можливе тільки у разі закупівлі ними частини лімітів в інших країн.
Міжнародний досвід дає позитивні приклади поліпшення екологічних характеристик економічної діяльності. Це — утилізація відходів, запровадження ресурсозберігаючих технологій, альтернативних джерел енергозабезпечення.
Надзвичайно тісно пов’язаною зі станом навколишнього середовища галуззю, яка при цьому сама постає фактором тиску на нього, є аграрне виробництво. Міжнародні фа-
ктори накладають специфічний відбиток на розвиток сільського господарства окремих країн. Передусім це пов’язано з можливостями використовувати міжнародну торгівлю для продовольчого балансування, міжнародного продажу відносно надлишкових товарів. А ці можливості, у свою чергу, зумовлюються кількістю населення окремих країн та необхідністю заповнення власних ринків аграрної продукції, а також рівнями продуктивності аграрного виробництва. Відтак великі або порівняно незначні валові показники з окремих видів сільськогосподарської продукції, як і агреговані показники по всій галузі, не обов’язково означають превалювання, відповідно, аграрного експорту чи імпорту.
Використання передового зарубіжного досвіду щодо охорони навколишнього середовища разом із проведенням широкої технічної модернізації промисловості та сільського господарства, є ключовими умовами динамізації та поліпшення якості