Рис. 35. двозонний електрофільтр:
1 – зона іонізації; 2 – зона осадження
Частки забрудненого газу, проходячи крізь іонізатор, заряджуються і, переміщуючись далі, випадають в осад на осаджувальних пластинах – позитивних і негативних електродах, які при напрузі в 7 кВ розміщуються на відстані 6–7 мм.
Недоліки застосування електрофільтрів заключаються в слідуючому:
1. Використання їх вимагає відносно великих питомих капіталовкладень.
2. при збільшенні напруги на електродах для інтенсифікації процесу вловлювання часток пилу можливий пробій міжелектродного простору і, як наслідок, виникнення іскрового або дугового розряду, що порушує роботу електрофільтрів і обумовлює викиди неочищених газових потоків в атмосферу.
3. потрібна постійна подача газу на фільтри.
При сушінні будівельних матеріалів, а також при застосуванні пристроїв мокрого виділення пилу утворюється пара. В наш час для сепарації крапель у газових потоків використовують апарати дифузної, відцентрованої та електричної дії. Так апарати дифузної дії застосовують при невеликих швидкостях руху паро-газового потоку
(u<0,15 м/с), відцентрові циклони – при швидкостях більше 2...2,5 м/с. електрофільтри використовують при будь-яких швидкостях пилогазового потоку, але при умовах щоб його температура була б нижче від температури спалаху вловленої рідини.