Києві та Черкасах випускають тканини зі штучного і синтетичного волокна. У Луганську – меланжеві шовкові тканини.
Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовляють шовкові тканини технічного призначення.
Льняна промисловість розвинулась за період радянських часів. Вона випускає 7,3% тканин країни на Рівненському і Житомирському льонокомбінатах, Костенській і Марчихіно-Будській фабриках, льонозаводи у Бережному, Володимирі, Сарнах, Зарічному. Підприємства повністю забезпечені власним льоноволокном. Частину льоноволокна вивозять за межі країни.
Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і власної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію цієї підгалузі випускає Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод. Частину продукції експортують.
Трикотажною промисловістю України вироблено в 1995 р.
27 млн. од. трикотажних виробів. За 1985 – 1995 рр. виробництво зменшилось у 12 разів. Вона має значну власну сировинну базу. Найбільші трикотажні підприємства розташовані у Києві, Харкові, Львові, Донецьку, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Луганську, Одесі, Херсоні, Хмельницькому, Прилуках. У Харкові, Житомирі, Чернівцях, Миколаєві, Львові й Червонограді працюють панчішні фабрики.
10.1.2. Швейна промисловість
Розміщена у районах споживання, здебільшого у великих населених пунктах, оскільки перевезти тканини і нитки для неї економніше, ніж готові вироби. У швейній промисловості створено виробничі об'єднання і фірми, серед них відомі такі, як Київське виробниче об'єднання швейної промисловості "Україна", Львівська фірма "Маяк", Харківська швейна фабрика ім. Ю.Д.Синякова. Швейні фабрики розташовані у Полтаві, Сумах, Житомирі, Бердичеві, Коростені, Малині, Ніжині, Фастові, Сквирі, Горлівці, Бахмуті, Вінниці, Чернівцях, Хмельницькому, Тернополі, Хмільнику, Гайсині і інших містах.
Швейна промисловість донедавна на 90% задовольняла попит населення України на готовий одяг і білизну.