Вода у відстійник з видобувних ділянок може потрапляти самопливом – по жолобам і по напірним трубопроводам, в аварійних ситуаціях – з камери накопичення через водозлив з тонкою стінкою.
По мірі накопичення осаду у відстійнику його відсмоктують за допомогою гідроелеватора і направляють або зразу в порожні гірничі виробки, або через згустник – у вагони з сітчастим дном для зневоднення і будь-якого використання.
Освітлена вода після відстійника змішується з умовно-чистою, знезаражується і відводиться за допомёогою насосів на поверхню для доочищення, використання в будь-якому виробництві або скиду у поверхневі водні джерела.
3.3.2. Забруднення повітряного простору
Забруднення атмосфери технологічними процесами вугільної промисловості відбувається внаслідок:
1) викидів шкідливих газоподібних домішок і пилу шахтами і кар’єрами, димлячими териконами;
2) збагачення твердого палива і брикетування вугілля;
3) перевезення до користувачів;
4) перетворення вугілля з твердого стану в газоподібний і рідинний.
Основними шкідливими речовинами, які викидаються в атмосферу стаціонарними і пересувними джерелами є: пил, метан, сірчаний ангідрид, оксид вуглецю, оксиди азоту, а також сірководень – продукт горіння териконів і відвалів.
Склад атмосферного повітря, що закачується в підземні гірничі виробки, змінюється внаслідок різних причин:
1) дії окислювальних процесів, які утворюються у вугільних і сірковмісних породах;
2) дії газів (метану, вуглекислого газу тощо), які виділяються у виробках і із порушеного вугілля;
3) проведення вибухових робіт;
4) процесів дроблення гірських порід і корисної копалини (виділення пилу);
5) рудничних пожеж, вибухів метану і пилу.
Основною складовою частиною рудничного газу є метан. В підземних гірничих виробках він виділяється з відбитого вугілля, з відпрацьованих просторів і, в невеликих кількостях, з оголених поверхонь вугільних пластів.