Природним інструментом регулювання та регламентації прав та обов’язків суб’єктів туристичної діяльності в різних країнах світу є контракт. В Україні це положення зафіксовано в Законі «Про туризм» (Ст. 18). У цьому правовому акті відзначається, зокрема, що договір (контракт) на надання туристичних послуг укладається між суб’єктами туристичної діяльності, а також між ними та споживачами туристичного продукту (туристами). Зазначений договір (контракт) повинен визначати обсяг, умови та якість надання послуг, порядок оплати та розрахунків, термін дії, права й обов’язки сторін, їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Контрактна форма відносин використовується і на «боці пропозиції», між туристичними фірмами (агентствами) та безпосередніми виробниками туристичних послуг (готелями, транспортними організаціями, закладами харчування, екскурсійними агентствами). Такими контрактами можуть бути:
· агентські угоди (ліцензії), які передбачають надання принципалом (базовим виробником) права на певні види діяльності у сфері послуг агентам, включаючи проведення ексклюзивних турів від імені та за рахунок принципала;
· договори франшизи, згідно з якими принципал-франшизодавець передає агентові навіть право користуватися своєю торговельною маркою, що означає і більші обов’язки та вимоги до якості робіт останнього.
Туризм стає новим джерелом зростання національної економіки Китаю
Генеральна асамблея Всесвітньої туристської організації 2003 р. відбудеться в Пекіні. Рішення про проведення в Китаї ГА Всесвітньої туристської організації має важливе значення для підвищення репутації китайського туризму. Це свідчить про те, що туризм, який бурхливо розвивається в Китаї, привертає все більшу увагу туристських агентств інших країн і регіонів світу.
В останні роки в Китаї зберігається тенденція сприятливого розвитку туризму. Згідно з даними Державного управління у справах туризму КНР, в 2000 р. прибутки Китаю від туристичного бізнесу становили 451,9 млрд юанів (1 дол. США = 8,2769 юаня), тобто 5 % ВВП країни.
У 2000 р. число туристів, що відвідали Китай, з-за кордону уперше перевищило 10 млн осіб. Валютна виручка від міжнародного туризму досягла 16,2 млрд дол. США, що становило 6,5 % від загального обсягу експорту країни. За цими двома показниками Китай посів 5-те і 7-ме місця у світі.
У країні спостерігається бум внутрішнього туризму. У зв’язку зі збільшенням числа офіційних вихідних днів, пов’язаних зі святом Весни, святом Першого травня і Національним святом Китаю, в країні неухильно зростає число китайців, що скористалися цими днями для екскурсій. Турпоїздки китайців у ці дні відіграють помітну роль у стимулюванні зростання внутрішнього попиту, сприянні зростанню споживання, розвитку суміжних галузей і підвищенні якості рівня життя населення. У 2000 р. у Китаї число «зоряних» готелів досягає 10 481, що на 49 % вище за показник, який було зареєстровано в 1999 р. Коефіцієнт заповнюваності готелів досяг 55,9 %. На кінець 2000 р. основні фонди китайського туристичного бізнесу становили 647,362 млрд юанів.
За прогнозом відповідних відомств, перспективи розвитку китайського ринку туризму величезні і надихають на великий оптимізм. Згідно з даними Всесвітньої туристської організації, у 2020 р. Китай посяде перше—четверте місця у світі відповідно до числа прийнятих туристів з-за кордону і числа вітчизняних туристів, що здійснили закордонні турпоїздки. На думку співробітників Державного управління у справах туризму КНР, проведення Олімпійських ігор 2008 р. у Пекіні створить нові можливості для розвитку туризму в Китаї.
Згідно з планом розвитку туризму, розробленим Державним управлінням КНР у справах туризму, протягом майбутніх 20-ти років валові прибутки від туризму становитимуть 8 % ВВП країни.
Время азиатских новостей, 08.10.01; Мировая экономика: тенденции развития. — Новостной выпуск от 15.10.01 (3-я часть). <http://subscribe.ru/ archive/business.globalec>.
2.11.4. Інститути та інструменти регулювання
міжнародного туризму в Україні
Виходячи з такого розуміння сутності туризму та характеру його забезпечення, можна стверджувати, що в Україні є можливості для задоволення практично всіх видів туристичних потреб. Усвідомлення важливості розвитку туристичного бізнесу в Україні дістало своєрідне вираження у прийнятті Верховною Радою 15 вересня 1995 р. закону «Про туризм». Метою Закону, як визначено в самому документі, є створення правової бази для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян, забезпечення зайнятості населення, збільшення валютних надходжень, захисту законних прав та інтересів туристів і суб’єктів туристичної діяльності, визначення їхніх обов’язків і відпові-
дальності.
Юридичною базою Закону «Про туризм» є Конституція, що природно для демократичної держави, а окремі аспекти цільового об’єкта врегулювання підлягають дії й інших законів, регламентуються (стимулюються) за допомогою підзаконних актів.
У самому ж Законі «Про туризм» було визначено, що туризм є одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури й економіки. Проте увага до цієї галузі національної